– Значить, так! Я не житиму там, де мені вказують моє місце! Я не терпітиму, що у власному будинку я всім заважаю! Нехай Семен Петрович та хлопчики вирішують – або я, або ти, Ірино. Третього не дано!

– Ірочко, у тебе золоті руки! – сказав свекор Семен Петрович, уплітаючи другий шматок. – Такого “Наполеона” я, зізнатися, давно не їв. Мій чоловік Паша задоволено хмикнув і потягнувся за добавкою. Його брат Андрій, зазвичай мовчазний та зосереджений, теж прийшов попити чай із тортом. – Іро, у тебе такі коржі смачні! – сказав він. – … Read more

Ліля з Андрієм одружені давно, за два місяці буде двадцять п’ять років, і вони збиралися відзначати ювілей у кафе. Виростили та виховали двох дітей, сина та дочку. Син працює в іншому місті, поїхав після закінчення інституту, а донька вже вискочила заміж, хоч молода і не закінчила інститут.

Телефон відчайдушно дзвонив, вібруючи та просив, щоб господиня звернула на нього увагу. Але Ліля сиділа нерухомо вже годину і дивилася в одну точку на стіні. Їй було дуже погано, не думала вона ніколи, що з нею може статися таке. Вона перебирала в думці все добре, а про погане навіть і не хотілося думати, з чоловіком … Read more

– У мене тиск під двісті. По-моєму, я від’їжджаю… Віко, терміново приїжджай! – кликала вона доньку в паніці. – Мамо, я приїду, але викликай швидку. Це ж не жарти! – Та яка там швидка? Що вони мені зроблять? До лікарні заберуть? То там лікарів нормальних немає! Давай поки що спробуємо самі. Укол мені зробиш, а якщо зовсім погано буде – тоді швидка.

– Та я вже триста разів пошкодувала, що наважилася на це. Сил моїх уже немає, мамо, – з відчаєм у голосі сказала Вікторія, намагаючись перекричати дочку, що плакала. – У нас ось так із ранку до ночі. І всю ніч – теж. Вже не пригадую, коли нормально спала. Вчора поставила чайник кип’ятитися і заснула просто … Read more

-Треба мені твоє привітання! Я і так свою удачу усвідомлюю. Тобі доведеться трохи попрацювати понаднормово. Не хвилюйся, потім, коли-небудь компенсую. А якщо забуду – буде в тебе плюс до карми. Загалом, ось матеріали завдання. До понеділка чекаю на ідеальне виконання. Ну, ти знаєш, наче я сама це зробила. А ти знаєш, я погано не роблю.

-Ну що, приймай блудного чоловіка! Уявляєш, я зрозумів – краще за тебе нікого бути не може! Ого, непогано виглядаєш! Ну, посунься вже, дай пройти коханому чоловікові! – Матвій спробував втиснутися між дверним отвором та дружиною, яка не зрушила ні на сантиметр. -А якими, власне, долями, ти тут виявився? Начебто ми все вирішили. Ти – безцінний … Read more

Раніше Ілля любив це свято, чекав подарунків, об’їдався цукерками і мандаринами. Але ставши хірургом, зненавuдів його. У новорічну ніч обов’язково у когось запалиться апендикс, загостриться холецистит від рясної їжі, когось привезуть з черепно-мозковою травмою або переломами кінцівок. І він всю ніч простоїть біля операційного столу, рятуючи чиїсь життя

– А ти куди зібрався? – Як не намагався Ілля піти по-тихому, Надя все ж почула, як він одягається, і вийшла в передпокій. – Надю, ти тільки не лайся… – Ілля винувато подивився на дружину. – Ти мене обдурив! Щороку одне й те саме. І як я могла тобі повірити?! Ти ж казав, ні, ти … Read more

– Мишко, треба допомогти мамі! – Мамі треба було порадитись, перш ніж купувати графські руїни! Я своєї думки не поміняю! Дім твоєї мами мені не потрібен, я вкладатися туди не збираюся

– Мишко, мама запрошує нас на ці вихідні на дачу. – Що? Я не дочув? На дачу? Вона отримала спадщину? А дача де? Випадково не на березі моря? – Жартуєш? Яке ще море? У матері немає стільки грошей. – Чорне, наше Чорне море, Марійко. – Ні, море від дачі далеко, мабуть, кілометрів двісті. – А … Read more

– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка

“– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка – Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом … Read more

– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти?

– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти? Славко був зразковий сім’янин, і жодного разу не зраджував … Read more

Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке плече: – Гей, молодий чоловіче, прокинься! – Що? – хлопчик незграбно підвівся. – Ти хто? Чому тут спиш? – Я не сплю. Просто… у вас килимок м’який. Я сидів і задрімав ненавмисно, – відповів він. Ірина жила в цьому будинку всього півроку. Купила квартиру після розлучення з чоловіком. Сусідів майже нікого не знала, але, що дитина не з цього будинку, було зрозуміло. Хлопчику було років 10, може 11, одягнений, хоч у старий, але чистий одяг. Він переминався з ноги на ногу і пританцьовував на місці. Ірина зрозуміла, що йому треба в туалет:– Біжи.

Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке … Read more

– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому.

– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому. Треба ж, всього годину тому вона й … Read more