Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
– Ти одна? – Запитала мама, входячи у квартиру. – От і чудово! А я боялася, що у тебе Віка з дитиною. Ти взагалі, Анюто, припиняла б із ними зустрічатися – вони тепер зовсім сторонні для нас люди. – Мамо, Віка – мати твоєї онуки та моєї племінниці!

– Ти одна? – Запитала мама, входячи у квартиру. – От і чудово! А я боялася, що у тебе Віка з дитиною. Ти взагалі, Анюто, припиняла б із ними зустрічатися – вони тепер зовсім сторонні для нас люди. – Мамо, Віка – мати твоєї онуки та моєї племінниці!

Viktor
28 Січня, 202628 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти одна? – Запитала мама, входячи у квартиру. – От і чудово! А я боялася, що у тебе Віка з дитиною. Ти взагалі, Анюто, припиняла б із ними зустрічатися – вони тепер зовсім сторонні для нас люди. – Мамо, Віка – мати твоєї онуки та моєї племінниці!

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку. – Так, мамо, слухаю…

Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не скаржився на мої чергування, справлявся з дітьми, а коли вони виросли, стало ще простіше. Але одного разу на чергуванні мені стало погано. Боячись заразити пацієнток, я викликала підміну і вирушила додому.

Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не скаржився на мої чергування, справлявся з дітьми, а коли вони виросли, стало ще простіше. Але одного разу на чергуванні мені стало погано. Боячись заразити пацієнток, я викликала підміну і вирушила додому.

Viktor
28 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не скаржився на мої чергування, справлявся з дітьми, а коли вони виросли, стало ще простіше. Але одного разу на чергуванні мені стало погано. Боячись заразити пацієнток, я викликала підміну і вирушила додому.

Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не…

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання.

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання.

Viktor
28 Січня, 202628 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання.

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить…

Три місяці! Без Віталіка, без дзвінків Віри Тимурівни, з чудовою зарплатою. — Я згодна, — випалила я. Вийшовши з офісу, я замислилася. Квартира буде пустувати три місяці. Комуналка нині дорога. І тут мені зателефонувала приятелька. — Анька, біда! Сестра з чоловіком і двома дітьми приїхали погостювати. Ще й лабрадора із собою притягли.

Три місяці! Без Віталіка, без дзвінків Віри Тимурівни, з чудовою зарплатою. — Я згодна, — випалила я. Вийшовши з офісу, я замислилася. Квартира буде пустувати три місяці. Комуналка нині дорога. І тут мені зателефонувала приятелька. — Анька, біда! Сестра з чоловіком і двома дітьми приїхали погостювати. Ще й лабрадора із собою притягли.

Viktor
28 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Три місяці! Без Віталіка, без дзвінків Віри Тимурівни, з чудовою зарплатою. — Я згодна, — випалила я. Вийшовши з офісу, я замислилася. Квартира буде пустувати три місяці. Комуналка нині дорога. І тут мені зателефонувала приятелька. — Анька, біда! Сестра з чоловіком і двома дітьми приїхали погостювати. Ще й лабрадора із собою притягли.

— Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді…

Не відразу, але завоювала любов пасинка, і буквально тремтіла над ними. Хотілося їй, звичайно, і свою дитину, та не вийшло, тому і Богдан, і Вовка давно стали для неї світлом у віконці. І втрачати все це вона не хотіла категорично.

Не відразу, але завоювала любов пасинка, і буквально тремтіла над ними. Хотілося їй, звичайно, і свою дитину, та не вийшло, тому і Богдан, і Вовка давно стали для неї світлом у віконці. І втрачати все це вона не хотіла категорично.

Viktor
28 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Не відразу, але завоювала любов пасинка, і буквально тремтіла над ними. Хотілося їй, звичайно, і свою дитину, та не вийшло, тому і Богдан, і Вовка давно стали для неї світлом у віконці. І втрачати все це вона не хотіла категорично.

– Ань, треба щось робити… – зітхнувши, сказала Ірина в телефонну трубку. – А що сталося? – трохи стурбовано відповіла…

 Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! – Обурено заявив чоловік

 Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! – Обурено заявив чоловік

Viktor
28 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до  Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! – Обурено заявив чоловік

– Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! –…

— Юлю, не починай. Будь ласка. Вони пробудуть тиждень, максимум два. Потім з’їдуть. Ти ж розумієш, що їм справді нікуди йти? — Розумію. Але це не дає права вдиратися в мій простір. — Юль, я зараз зайнятий. Давай увечері спокійно все обговоримо. Гаразд?

— Юлю, не починай. Будь ласка. Вони пробудуть тиждень, максимум два. Потім з’їдуть. Ти ж розумієш, що їм справді нікуди йти? — Розумію. Але це не дає права вдиратися в мій простір. — Юль, я зараз зайнятий. Давай увечері спокійно все обговоримо. Гаразд?

Viktor
28 Січня, 202628 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Юлю, не починай. Будь ласка. Вони пробудуть тиждень, максимум два. Потім з’їдуть. Ти ж розумієш, що їм справді нікуди йти? — Розумію. Але це не дає права вдиратися в мій простір. — Юль, я зараз зайнятий. Давай увечері спокійно все обговоримо. Гаразд?

Юлія вимкнула комп’ютер і потягнулася. День видався важкий — презентація для клієнта затягнулася, потім нарада, потім правки в договорі. Голова…

Щось сьогодні Андрій довго не міг заснути. Все думав про сина, який має через сім місяців народитись, а ще звучали слова тещі: “Про це можна говорити лише близьким родичам”. «Мама, так чекала онука, і тепер навіть не дізнається про це. Коли народитися, вона, звісно, ​​дізнається. Мама мені цього не пробачить. Може зателефонувати? Ну, посварилися. Але не може це продовжуватися вічно. Зараз вже пізно. Завтра подзвоню”.

Щось сьогодні Андрій довго не міг заснути. Все думав про сина, який має через сім місяців народитись, а ще звучали слова тещі: “Про це можна говорити лише близьким родичам”. «Мама, так чекала онука, і тепер навіть не дізнається про це. Коли народитися, вона, звісно, ​​дізнається. Мама мені цього не пробачить. Може зателефонувати? Ну, посварилися. Але не може це продовжуватися вічно. Зараз вже пізно. Завтра подзвоню”.

Viktor
28 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Щось сьогодні Андрій довго не міг заснути. Все думав про сина, який має через сім місяців народитись, а ще звучали слова тещі: “Про це можна говорити лише близьким родичам”. «Мама, так чекала онука, і тепер навіть не дізнається про це. Коли народитися, вона, звісно, ​​дізнається. Мама мені цього не пробачить. Може зателефонувати? Ну, посварилися. Але не може це продовжуватися вічно. Зараз вже пізно. Завтра подзвоню”.

Хіба зовсім недавно Андрій міг подумати, що за якихось півроку так сильно зміниться його життя. Батьки живуть багато. Вони мають…

-Мабуть, я це заслужила, – Катерина розтирала сльози по щоках, – раз мене всі кидають! Спочатку батьки, потім Сашко, потім бабуся… Катерина повернулася додому і лягла на ліжко. Вона розуміла, що зараз треба займатися важливими питаннями. Щоб гідно провести бабусю. Не можна просто закритися вдома і плакати. Не можна! Але де взяти сили? Хто допоможе?

-Мабуть, я це заслужила, – Катерина розтирала сльози по щоках, – раз мене всі кидають! Спочатку батьки, потім Сашко, потім бабуся… Катерина повернулася додому і лягла на ліжко. Вона розуміла, що зараз треба займатися важливими питаннями. Щоб гідно провести бабусю. Не можна просто закритися вдома і плакати. Не можна! Але де взяти сили? Хто допоможе?

Viktor
28 Січня, 202628 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до -Мабуть, я це заслужила, – Катерина розтирала сльози по щоках, – раз мене всі кидають! Спочатку батьки, потім Сашко, потім бабуся… Катерина повернулася додому і лягла на ліжко. Вона розуміла, що зараз треба займатися важливими питаннями. Щоб гідно провести бабусю. Не можна просто закритися вдома і плакати. Не можна! Але де взяти сили? Хто допоможе?

Катерина ридала нестримно. Старенька бабуся Надя ласкаво гладила онуку по голові і втішала: -Дурненька! Сашко твій ще пошкодує. Таку дівчину…

Закохані вирішили втекти з села. Знали – благословення від батьків Анни не отримають. “Руки-ноги цілі, не пропадемо!” – міркували Федір з Анною. І поїхали в найближче містечко. Денис, засумував… Дуже подобалася йому Анна. Але час і життя беруть своє… …Непомітно пролетів рік. Федір з Анною приїхали в рідне село. З донькою. Хотілося погостювати. Та й благословення батьків все ж отримати.

Закохані вирішили втекти з села. Знали – благословення від батьків Анни не отримають. “Руки-ноги цілі, не пропадемо!” – міркували Федір з Анною. І поїхали в найближче містечко. Денис, засумував… Дуже подобалася йому Анна. Але час і життя беруть своє… …Непомітно пролетів рік. Федір з Анною приїхали в рідне село. З донькою. Хотілося погостювати. Та й благословення батьків все ж отримати.

Viktor
28 Січня, 202628 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Закохані вирішили втекти з села. Знали – благословення від батьків Анни не отримають. “Руки-ноги цілі, не пропадемо!” – міркували Федір з Анною. І поїхали в найближче містечко. Денис, засумував… Дуже подобалася йому Анна. Але час і життя беруть своє… …Непомітно пролетів рік. Федір з Анною приїхали в рідне село. З донькою. Хотілося погостювати. Та й благословення батьків все ж отримати.

У селі Ткаченків не любили. А все тому, що глава їхньої родини давним-давно порушив закон. Ніхто нічого достеменно не знав….

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes