Мамо, ну що ти мені знову ці картинки надсилаєш? «З добрим ранком», «З днем ангела»… У мене телефон від них зависає! Ти можеш просто писати по справі? Або взагалі не писати, якщо новин немає? Я працюю, мені ніколи читати твої віршики про кошенят! Артем роздратовано кинув смартфон на стіл. Екран ще світився, показуючи листівку з пухнастим зайцем і написом: «Нехай день буде сонячним!». Йому було тридцять п’ять. Він був провідним програмістом у великій IT-компанії. Його життя складалося з дедлайнів, зум-колів, спринтів і нескінченного потоку інформації. Його мама, Віра Павлівна, жила в маленькому селищі за триста кілометрів. Вона освоїла WhatsApp півроку тому, коли Артем подарував їй свій старий смартфон. І з тих пір його життя перетворилося на пекло з гіфок. Кожен ранок починався з «чашечки кави» в пікселях. Кожен вечір закінчувався «ангелом-охоронцем».
– Мамо, ну що ти мені знову ці картинки надсилаєш? «З добрим ранком», «З днем ангела»… У мене телефон від них зависає! Ти можеш просто писати по справі? Або взагалі не писати, якщо новин немає? Я працюю, мені ніколи читати твої віршики про кошенят! Артем роздратовано кинув смартфон на стіл. Екран ще світився, показуючи листівку … Read more