Анна Павлівна зніяковіла. Тридцять років вчила дітей, а попросити допомоги для себе так і не навчилася. Написала на листочку: курка, яблука, сир. Вечорами вона сідала біля вікна з чашкою чаю — тепер нормального, не з пакетика третьої заварки. У дворі гралися діти. Маші було вісім, Колі — шість. Може, вони якраз зараз роблять уроки. Або дивляться мультики. Телефон мовчав. Наталя не дзвонила. Фотографії онуків на холодильнику пожовкли по краях — старі, річної давності. Маша там ще без передніх зубів посміхається.
— Дівчино, можна хоча б половину упаковки? — Анна Павлівна підсунула до віконця жменю монет. Фармацевт похитала головою, не піднімаючи очей від монітора. На прилавку лежав білий пакетик з таблетками від тиску — тридцять штук, як прописав кардіолог. Анна Павлівна перерахувала дрібні гроші ще раз. Не вистачало вісімдесяти гривень. У кишені завибрував телефон. На екрані … Read more