Оксана була дівчиною з характером, тому всі близькі та знайомі дивувалися, як вона одружилася з Сергієм, як не пішла від нього через рік після весілля і примудрилася прожити з ним двадцять років, та й зараз продовжує жити.

Сергій має свій бізнес, не мільйонер, але забезпечити сім’ю цілком спроможний. Син у них із Оксаною вже дорослий і навчається у інституті на юриста на платній основі.

Вже рік він живе окремо, а Оксана з Сергієм удвох у чотирьох кімнатній квартирі у центрі столиці. Оксана не працює вже багато років, а чоловік лише кілька разів на тиждень буває на своїй роботі. Загалом вони проводять досить багато часу разом.

Звичайний ранок у їхній сім’ї починається з того, що Оксана готує сніданок. Втім, готування повністю на ній, а Сергій купує продукти завжди сам, причому йде у нього пів дня на похід в супермаркет.

Перед тим як покласти товар у кошик, він читає все, що написано на упаковці. І це – одна з причин, через яку Оксана не їздить з ним.

– Дратує, просто не можу. – каже вона. – Краще нехай один, ніж я поруч буду злитися.

Вдома вони мають ідеальну чистоту. Прибирання Оксана робить кожен день, благо є крутий пилосос без шнура та зручний у використанні.

Все має лежати по поличках і ніде не повинно бути й порошинки. Все загалом так і є, але Сергій завжди знайде, чого докопатися.

– Оксано, ти тільки цю чашечку не мий, – сказав якось Сергій, коли дружина мила посуд після сніданку.

– Чому? – запитала вона.

– Ще зітреш золотий малюнок, і зіпсуєш чашку. Я сам її краще помию.

– Добре, – відповіла Оксана, відклавши чашку убік.

– І чогось млинці у тебе сьогодні не дуже вийшли.

– І що у них не дуже? – запитала Оксана. Вона їх теж їла, млинці як млинці, не гірші, ніж зазвичай.

– Ну, чогось у них не вистачало.

– Все поклала як завжди. Ти чого з ранку чіпляєшся?

– Просто кажу, – відповів він.

Вимивши свою чашку, Сергій пішов у спальню і відчинив шафу.

– Оксано, ти сорочку погано випрасувала, – сказав він, знімаючи ту з вішалки.

Оксана підійшла до чоловіка і почала розглядати сорочку.

– І де я її погано випрасувала? – запитала вона.

– Ось тут пом’ято, – він показав пальцем на маленьку складку на рукаві.

– Одягни іншу, потім випрасую. Якщо ми будемо так збиратися, то до магазину до ночі не доїдемо, – Вони сьогодні збиралися з’їздити до торгового центру. За кілька тижнів намічалося весілля племінника Сергія, і треба було купити вбрання, і літню сумочку Оксані.

– Дві хвилини випрасувати. Я хочу цю одягнути.

Оксана бере праску, включає, чекає доки вона нагріється, проводить раз по рукаву сорочки, і немає більше цієї дрібненької складки.

В магазині.

– Мені дуже подобається, – каже Оксана, крутячи в руках сумку кольору морської хвилі.

– А давай ту блакитну ще подивимося, більше, – пропонує Сергій, глянувши у вітрину.

– Мені ця більше подобається. – відповідає Оксана.

– Та більше за кольором підійде під твою сукню з квіточками.

– То я ж не під неї вибираю.

І все ж таки Сергій просить продавця показати і ту сумку.

– Ні. Оксано, це однозначно краще. І матеріал мені більше подобається і колір. Беремо цю, – Оксана скривилася.

– Мені ж носити, я хочу іншу, – наполягає вона.

– Я ж купую як подарунок тобі. Хочу сам вибрати, тим більше, що ця найкраща.

Коли Оксана приміряла сукні, вона вже мовчала. Так було завжди. Вибирає завжди Сергій. У глибині душі дратувало, але сперечатися з ним марно. Все було довго.

Особливо, коли він вибирав собі костюм та сто першу сорочку, Оксана просто мовчки сиділа на дивані. Він звичайно запитав у неї, що краще, але вона знала – її думка тут не грає ролі.

– Ну, а тепер можна поїсти. Щось я зголоднів.

Вони зайшли до кафе біля торгового центру і почали вивчати меню.

– Може по шашличку? – спитав дружину Сергій.

– Не хочу. Мені салат з креветками та картоплю з стейком, – сказала Оксана.

– Дивне поєднання.

– Нормальне. Після ще тістечко з’їла б.

Сергій глянув на годинник.

– Це вже перебір. Давай тістечко завтра вранці куплю.

Ну хоч замовив те, що вона просила, і то добре. Оксана змирилася з тим, що тістечко їй сьогодні не можна.

Приїхавши додому, Сергій ще годину крутився перед дзеркалом у новому костюмі.

– Навіть і не знаю. Може треба було той зі смужками купити? – Він глянув на дружину.

– Ти три години там вибирав. Не міг визначитись? – запитала вона.

– Подумаю. Може, завтра поміняю.

– Міняй. – зітхнула Оксана.

Вранці Сергій сходив за тістечками в пекарню, розташовану в їхньому ж будинку, але купив як завжди на свій смак, не запитавши Оксану, яке хоче вона.

– Оксана, ти бачила в коридорі підлога брудна? – сказав Сергій, повернувшись із пекарні.

– Нічого вона не брудна. Вчора пилососила вдень.

– Треба, мабуть, її сьогодні помити. Ну я поїхав костюм міняти, а ти поки приберися.

Сергій пішов, а Оксана видихнула. Його точно пів дня не буде, можна відпочити морально та подзвонити подружці.

– Як ти його переносиш? Він же в тебе такий скрупульозний і занудний, – запитала подруга.

– Так я звикла вже, хоча дратує звичайно часом, – відповіла Оксана.

– Ну не знаю. Твоя думка взагалі не береться до уваги. Навіть речі купує на свій смак, начебто йому носити.

– Гроші його. Коли працювала, купувала, що хотіла, а тепер так.

– Так він сам не схотів, щоб ти працювала далі.

– Ну так. Знаєш, Сергій – не найгірший варіант. Так, скрупульозний, прискіпливий. Натомість заробляє добре, не зраджує, не гуляє. А хто не має недоліків?

Не сказати, що Оксана мала сильну любов до чоловіка, але в телефоні він записаний у неї “коханий”. Так, він її часом дратує, він прискіпливий до дрібниць і вирішує завжди все за неї. Але все ж таки вже свій, рідний, та й куди вона без нього.

А Ви, змогли б жити з таким чоловіком?