ЖИТТЯ

Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.

by

– Кому ти тепер потрібна з дитиною! І як ти її збираєшся виховувати?! Я тобі не помічник, так і знай. Тебе виростила, а тепер ще й твій тягар! Не потрібна ти мені, збирай речі і щоб духу твого в моєму домі не буде! Катя слухала крики, не піднімаючи голови. Остання надія, що тітка все-таки дозволить … Read more

– Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..

by

У передпокої стояв важкий запах лазні, змішаний із застояними парами алкоголю, той самий кислуватий дух, який намертво в’їдається в одяг після чоловічих посиденьок. Вадим повернувся додому в піднесеному настрої, ніби здобув важливу перемогу. Я якраз відтирала взуття від брудної сльоти, коли він навис наді мною, навіть не спромігшись зняти куртку. – Олю, нам треба поговорити. … Read more

– Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує

by

Мені 68 років. Торік повернулась з Італії, де працювала відколи на пенсію вийшла. Дітям не сподобалось, що я приїхала. Довго мене відмовляли. Мовляв, війна, нічого тут робити. Та я стомилась і здоров’я вже не те. Хочеться спокою. За весь цей час для себе я зробила зовсім мало – лише сучасний ремонт у квартирі. Все решта … Read more

Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші

by

Дунаївці того вівторка прокидалися під акомпанемент дрібного травневого дощу. Місто, розкинуте на берегах річки Тернава, зазвичай було спокійним, але в квартирі на третьому поверсі старої хрущовки на вулиці Шевченка повітря буквально іскрило від напруги. — Де мої ключі, я питаю?! — голос Степана зірвався на хрипкий крик. Він люто вигрібав вміст тумбочки в передпокої, розкидаючи … Read more

Днями Маргарита цілком серйозно сказала чоловікові, що подає на розлучення, і як він житиме далі — то вже не її клопіт. Думала, може хоч це його струсне, бо ж їсти йому щось треба буде. Але він не сприйняв її слів усерйоз і продовжує жити у своєму ритмі: лежить, сидить, у вікно дивиться, їсть і спить.

by

— Мам, ну як же так? Ви ж ціле життя душа в душу прожили, стільки всього пройшли, а тепер ти розлучатися надумала? На старості літ? — з розпачем у голосі питає молодша донька, розгублено кліпаючи очима на рідній кухні. Пані Маргариті — п’ятдесят вісім. З них понад тридцять років вона є законною дружиною свого чоловіка, … Read more

За два роки заміжжя жінка навчилася планувати бюджет так, щоб вистачало не тільки на власні потреби, але і на допомогу близьким. Працювала головним бухгалтером у торговій компанії, отримувала двадцять дві тисячі гривень на місяць, і це дозволяло жити гідно. Павло, чоловік Марини, останні чотири місяці перебував у стані «пошуку себе». Після звільнення з посади менеджера з продажу через конфлікт з керівництвом чоловік ніяк не міг знайти підходящу роботу.

by

— Та хоч золотом стіни у своїх батьків обкладу — це мої гроші! А твоя мати свої борги нехай сама розгрібає, сам їй допомагай… …Марина стояла біля магазину шпалер і уважно розглядала зразки. Квартира батьків давно потребувала ремонту, і дочка вирішила взяти ініціативу в свої руки. За два роки заміжжя жінка навчилася планувати бюджет так, … Read more

-Пощастило Віктору з дружиною – хороша така, мила, добра. Мені б таку дружину, – думав Андрій, дивлячись на Марію

by

Андрій сидів в гостях у свого друга дитинства Віктора і нишком спостерігав за його дружиною. Струнка, світловолоса, з великими блакитними очима та миловидною посмішкою. Привітна, гостинна, Марія спритно накривала на стіл. Їжа була смачна, а атмосфера тепла та затишна. Кілька років Андрій жив в іншому місті, навчався, будував кар’єру, заробляв гроші. Стосунки з дівчатами були … Read more

Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб знайти багатого чоловіка. Як вона помилялася, коли дізналася, що Настя зовсім не така, якою вона її собі уявляла. Тільки було вже пізно.

by

Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб полювати на багатого нареченого. Як вона помилялася, коли дізналася, що Настя зовсім не така, якою вона її собі уявляла. Тільки було вже пізно. Весільні запрошення лежали на столі віялом, кремові конверти із золотим тисненням. Лариса Петрівна підібгала губи, розглядаючи фотографію нареченої на одному … Read more

Після 60 ранок відчувається зовсім інакше, ніж у сорок чи п’ятдесят. Але попри вік, ми продовжуємо діяти так, як звикли в молодості, не замислюючись, що деякі звички можуть кшодити. Особливо саме вранці… коли правильний старт визначає, яким буде весь день.

by

Після 60 з невеликим.. вже не тягне на романтику з прогулянками під місяцем і нескінченними побаченнями. Хочеться простого — тепла, спокою і чаю на кухні удвох. Тому зустріч із Сергієм здалася мені справжнім виграшем. Сергій справляв враження надійної людини. Йому 65, за плечима розлучення, стабільна робота, та й по господарству, здавалося, руки на місці. Ми … Read more

Ігоре, ти куди це так вирядився? — здивовано підняла брову Тамара. — На календарі субота, ми ж планували поїхати до парку, поки людей небагато. Ігор сів за стіл. — Плани скасовуються, Томо. Наш новий шеф вирішив власну стратегічну сесію провести. — У суботу? Стратегічна сесія в ресторані? — Тамара недовірливо посміхнулася. — І що це за терміновість така? Ти ж тільки тиждень як отримав посаду начальника відділу. Хіба це не привід відсвяткувати вдома, з сім’єю? — От саме тому, що я тепер начальник, я не можу відмовити керівництву, — Ігор нарешті підвів очі, але в них читалося роздратування. — Це корпоративна етика. Потрібно обговорити робочі моменти. Тамара відламала шматочок свіжого хліба, роздумуючи, що ж замислив її чоловік, бо вона вже давно перестала йому довіряти. — А знаєш що? Давай я теж під’їду трохи пізніше? Ми могли б після вашої наради прогулятися містом, зайти в кондитерську. Де ви збираєтеся? У «Фонтані» чи в «Старому місті»? Ігор на мить застиг із горнятком у руці. Його обличчя напружилося

by

Субота в Умані видалася вологою та туманною. Старі каштани під вікнами затишної квартири на Софіївській слобідці важко тримали на собі краплі роси. Тамара прокинулася за звичкою о пів на сьому. Поки місто ще ніжилося в ліжках, вона вже чаклувала на кухні. У повітрі змішалися аромати свіжозмеленої кави та яєчні з домашньою ковбаскою, яку передали батьки … Read more