– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні? – Яна, ти … Read more

Яка кішка? Ти ж знаєш, що я не терплю тварин у будинку. Нехай вона хоч тричі улюблениця твого батька! Ні, ні і ще раз ні

Чоловік міцно притискав до себе кошеня і впевненим кроком йшов до будинку. Звичайно, він переживав, як до всього цього поставиться дружина. Але по-іншому вчинити не міг… Він довго підгодовував біля гаражів бездомну кішку. Та завжди з радісним нявканням вибігала йому назустріч, а одного разу вийшла з маленьким смугастим кошеням.Чоловік довго розчулювався, а кішка наполегливо приносила … Read more

Навіщо ти це робиш? — тихо запитала Дарина. — Твої друзі зараз у кафе, обговорюють випускний. А ти тягнеш картоплю для дівчини, з якою тобі навіть соромно буде показатися на очі матері. Павло зупинився. Він поставив пакети на сніг і взяв її руки у свої. Вони були холодними, попри теплі рукавички. — Дарино, послухай мене. Мені байдуже до кафе. Мені байдуже, що скажуть інші. Коли я поруч із тобою, я відчуваю, що я справжній. Не проект батьків, не «перспективний хлопець», а просто людина. — Твоя мати мене зненавидить, — прошепотіла вона, опустивши очі. — Вона просто тебе не знає. Коли дізнається — зрозуміє. Але Ірина Сергіївна не збиралася нічого розуміти. Того вечора, коли Павло повернувся додому пізніше звичайного, на кухні на нього чекав допит

У маленькому містечку, де всі знали одне одного за кольором паркану, родина Павленків вважалася зразковою. Павло був їхнім головним проектом. Високий, з широкими плечима та впевненим поглядом, він був схожий на актора з обкладинки журналу. Дівчата в одинадцятому класі навперебій вигадували причини, щоб заговорити з ним, але він лише ввічливо посміхався і йшов далі. Його … Read more

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. Я все своє життя прожила в Україні. У мене була чудова сім’ї – люблячий чоловік та красуня донечка, улюблена робота. Та все змінилось, коли не стало чоловіка. Тоді в моєму житті почалась чорна смуга. З роботи теж мене … Read more

Я знала, що в Петра є діти. Що вони живуть десь з його колишньою. Та не очікувала побачити їх на своєму порозі. Та того дня я дізналась, що в мого чоловіка повно скелетів у шафі. Того дня моя казка з принцом на білому коні закінчилась.

Довго мені не щастило з особистим життям. Вже й руки опустились. Ні, я самотня не була. Мала шлюб за плечима. Вийшла заміж у 22 роки, покохала усім серцем. Та Тарас виявився зовсім не таким, як був спочатку. Щойно я народила чоловік почав мене принижувати. Завжди казав, що я не гарна, набрала зайву вагу й не … Read more

– Та не прикидайся! Ти хоч розумієш, що зробила? Ми ж у її квартирі живемо! Це її квартира, батьківська! Нас тепер виселять!

– Та не прикидайся! Ти хоч розумієш, що зробила? Ми ж у її квартирі живемо! Це її квартира, батьківська! Нас тепер виселять! – Ви що собі дозволяєте? Хто вам дав право лізти в нашу родину? Ольга буквально свердлила мене поглядом. Не опускаючи очей, я твердо сказала: – Я питаю про синці на руках Рити. Я … Read more

-Де сніданок? -У холодильнику, – спокійно відповіла вона. -Що це означає? – Роман примружив очі. -Це означає, що я заслабла, – зітхнула вона і знову лягла під ковдру. -Значить, ось як. Значить, я повинен не поївши йти на роботу! -У тебе є руки. Відкрий холодильник, зроби бутерброди, завари чай і поїж

-Де сніданок? -У холодильнику, – спокійно відповіла вона. -Що це означає? – Роман примружив очі. -Це означає, що я заслабла, – зітхнула вона і знову лягла під ковдру. -Значить, ось як. Значить, я повинен не поївши йти на роботу! -У тебе є руки. Відкрий холодильник, зроби бутерброди, завари чай і поїж -Де ти була? – … Read more

Але Катя вирішила, що буде тут жити сама. Ще дівчинкою, приїжджаючи до тітки в гості, вона завжди захоплювалася видами, що відкривалися з її вікон. Катя дивилася на річку і мріяла про те, що ось колись припливе кораблик з красивим принцем і відвезе її далеко-далеко. А днями сталася несподівана подія. Була субота, і Катя, нікуди не поспішаючи, займалася звичними домашніми справами.

Коли Катя знову побачила машину Наумових біля будинку, то лише охнула. Вона зрозуміла, що нахабні гості і сьогодні наплювали на її слова. І вимога забиратися геть з її маленької квартирки була проігнорована. — Ні, це просто якісь загарбники! Нормальних слів не розуміють. Тому доведеться вдаватися до радикальних заходів. Не хотіла я цього, бачить Бог. Але … Read more

— Та куди ж мені в ресторан, я там і не був ніколи. Страшнувато, та й незручно мені, старому такому — і в ресторан. Я там розгублюся, злякаюся, та й чужих людей тільки розсмішу! Батько тупцював і повторював одне й те саме. Але по ньому було видно, що йому і страшно, і хочеться хоч раз у своєму житті побувати в ресторані. Це ж, як у кіно — побувати в справжньому ресторані! Валентин запитально подивився на Аллу, його не так давно підвищили, і на ювілеї будуть колеги і директор. Але ж це його батько, він один у нього залишився, мати пішла з життя…

За три дні до ювілею Валентина з села несподівано приїхав його батько. Вони з дружиною думали до нього потім поїхати, а він ось так сам вирішив, зібрався і приїхав. Привіз Віктор Максимович з собою цілу сумку гостинців. Без матері він тепер варення не варить і огірки не закриває, але його сусідка пригощає. Ну а батько … Read more

Так що, лови момент. Повеселіться від душі. Мати її каже, що свято буде з великим розмахом, все-таки, тридцять років буває в житті раз. Вони зняли будинок за містом. – Мамо, неприємно це все. Я ж несу відповідальність за Свєтку, тепер вона моя дружина. Я вже взагалі пошкодував, що зустрівся з Кірою після її приїзду.

– І що тобі дружина? Стінка чи що? – почула Світлана і завмерла після таких слів, – Скажеш їй, що поїхав до мене допомогти по господарству, а я тебе прикрию. Та ще й знайшов, про кого піклуватися… Та я відразу казала, що вона тобі не пара. Треба було Кіру чекати. А то дивіться, образився, що … Read more