Ніколи не думала, що мені за невістку двічі буде одна й та сама дівчина. Та я не скаржусь, навпаки – щаслива.
Старший син виявився моїм повним розчаруванням. Я й уявити не могла, що, подорослішавши, він таке витворятиме.
Влад не був шибайголовою, а з дитинства був працьовитим хлопцем, старанно вчився і відразу пішов працювати. Навіть, нам з батьком перший час допомагав матеріально, але з часом вся допомога кудись зникла. Він почав розгулювати гроші, хоч я і просила з розумом до всього ставитись, та де там, він уже дорослий і сам знає як краще.
Коли Влад познайомив мене зі своєю нареченою, я дякувала Богу за таку гарну і розумну невістку. Не знаю чим мій син її зачепив, але я рада, що саме з нею він будуватиме свою сім’ю. Віка була вихована, щира і чесна, але не була підлабузницею, ще й дуже гарна. Після весілля діти жили окремо. Коли запросили в гості, то я побачила, що й господиня вона добра. Все чисто і смачно приготовано.
Молодший син одружуватись ще не збирався, але про майбутнє дбав. Грошима так не смітив, як його старший брат.
Все ніби добре, всі жили мирно, кожен зайнятий своїми справами. Як тут Влада звільнили з роботи через велику нестачу коштів. Він виправдовувався, що він тут ні до чого і його підставили. Гроші ми відшкодували, а згодом виявилось, що синок мій грає в азартні ігри й ті гроші він програв.
Роботу він не шукав, вдома Віці нічого не допомагав, вона все тягнула на своїх плечах.
– Дитино, ти змушуй трохи чоловіка до роботи, бо ти ж так геть загнешся, – кажу я невістці.
– Ви думаєте я не казала? І казала, і просила, і сварилась, але скільки ж можна свої нерви на це витрачати, якщо він не хоче нічого робити.
Так тривало десь 8 місяців, а потім до мене дзвонить Віка і плаче, каже, що застала Влада в ліжку з іншою у своїй квартирі (жили вони у квартирі бабусі Віки). Тоді її терпіння і закінчилось, Віка розлучилась з моїм сином.
Скільки я йому говорила, що він втратив скарб, а не дівчину, та йому байдуже – у нього нове кохання. Мені шкода, що та сталось, але Віка заслуговує кращого.
Через 2 роки після цієї історії мій молодший син Іван надумав одружуватись і яким було моє здивування, коли я побачила його наречену – це була Віка.
– Я не думала, що ви мене приймете, чекала, що проженете, – стиха сказала Віка.
– Як я можу? Я тебе встигла полюбити та щаслива, що ти знову будеш моєю невісткою, ні, донькою.
Іван з Вікою одружились, у них все добре. Скоро народиться дитина. Я за них неймовірно щаслива. Старший мій син ходить як у воду опущений, бо втратив все, що мав. Хоч це і моя дитина, але мені його геть не шкода. Сам винен, бо все через його дурість.
Оце вже мали про що говорити наші сусіди та родичі, коли дізнались про весілля. Дехто насміхався, хтось радів, хто засуджував, всі пліткували. Бо де ж таке бачено, що обидва брати собі за дружину брали одну й ту ж жінку? Говорили ще й довго після весілля про моїх дітей.
Та мені байдуже на їх балачки, головне, аби у синів все було добре, а люди пліткуватимуть завжди.
Як би ви відреагували на таку новину? Які у вас стосунки з невістками?
