Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком – небезпечно.

Коментарі Вимкнено до Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком – небезпечно.

Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком — небезпечно. Я згодна, що син дуже молодий, щоб брати на себе догляд за дитиною. Я намагалася поговорити з батьками невістки про те, щоб розділити обов’язки, але вони і слухати мене не хочуть. Вони не вважають його своїм онуком, адже через нього померла їхня єдина дочка. Мені доведеться замінити йому мати, а я то вже немолода.

Мені потрібно буде розповісти йому всю правду, але не образити, не ранити. Як пояснити дитині, що він нікому не потрібен, крім мене? Все це настільки складно, що у мене голова обертом. Іноді я думаю про те, що погарячкувала зі своїм рішенням. Мої подруги мене підтримують і пропонують свою допомогу. Але немає сенсу розраховувати на чужих людей, адже на постійній основі вони надавати свої послуги не зможуть. Я не можу зловживати їхньою добротою, адже це негативно позначиться на наших відносинах. Зараз ми живемо нормально. Онуку 3 роки, і він поки не питає про батьків. Він дуже спокійний і вихований хлопчик, що, власне, мене і радує. Я б не витримала постійні істерики і капризи, здоров’я вже не те. Я переживаю про те, що не зможу впоратися з роллю мами. Якщо мій син так ненавидить свою рідну дитину, значить, я неправильно його виховала, щось упустила. Я намагаюся відкидати погані думки і вірити в щасливе майбутнє. Може, досить уже страждати?

Related Articles

Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не було… Вдома теж Миколи не виявилося, а телефон був вимкнений… – Хм, дивно якось, – думала Марина. Раптом вона побачила ноутбук Миколи. На екрані було відкрите якесь листування… Дівчина машинально кинула погляд на переписку… – Боже, навіщо я це прочитала?… Марина сіла на диван і обхопила голову руками.

Коментарі Вимкнено до Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не було… Вдома теж Миколи не виявилося, а телефон був вимкнений… – Хм, дивно якось, – думала Марина. Раптом вона побачила ноутбук Миколи. На екрані було відкрите якесь листування… Дівчина машинально кинула погляд на переписку… – Боже, навіщо я це прочитала?… Марина сіла на диван і обхопила голову руками.

Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А останні п’ять років машину довелося віддати брату чоловіка. Він і возив їх на дачу та з дачі. Тонін чоловік Василь занедужав, і зліг, а згодом його взагалі не стало. Адже який був завжди заводний, та веселий. У юності Тоня була впевнена, що Василь любить тільки її, а на інших і не дивиться. Дітей вони не мали.

Коментарі Вимкнено до Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А останні п’ять років машину довелося віддати брату чоловіка. Він і возив їх на дачу та з дачі. Тонін чоловік Василь занедужав, і зліг, а згодом його взагалі не стало. Адже який був завжди заводний, та веселий. У юності Тоня була впевнена, що Василь любить тільки її, а на інших і не дивиться. Дітей вони не мали.

— Я сьогодні зайду пообідати. Приготуй щось їстівне, а не як завжди. І квартиру прибери нормально — вчора шар пилюки на телевізорі бачив. — Добре, — абсолютно спокійно, навіть холодно відповіла я. Поклала слухавку і відразу набрала номер своєї мами: — Мамусю, привіт. Можна ми з дітьми до тебе на тиждень переїдемо? — Боже, що сталося, донечко?!

Коментарі Вимкнено до — Я сьогодні зайду пообідати. Приготуй щось їстівне, а не як завжди. І квартиру прибери нормально — вчора шар пилюки на телевізорі бачив. — Добре, — абсолютно спокійно, навіть холодно відповіла я. Поклала слухавку і відразу набрала номер своєї мами: — Мамусю, привіт. Можна ми з дітьми до тебе на тиждень переїдемо? — Боже, що сталося, донечко?!