Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

Viktor
5 Грудня, 20255 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

«30 тисяч 2025 року — це навіть не 20 тисяч 2023-го», — заявив нардеп Костенко, говорячи про критичну якість мобілізації.

В Україні щомісяця призивають близько 30 тисяч осіб, але це покриває лише половину потреб у людях.

Про це заявив в ефірі Radio NV секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.

«Ту мобілізацію, яку ми зараз проводимо, вона іноді покриває 50%, навіть за тих 30 000, про які ми говоримо. Це приблизно кажу цифру, десь на 50% покриває наші потреби за кількістю. Але за якістю, я думаю, відсоток ще нижчий», — зазначив Костенко.

Нардеп порівняв, що 30 тисяч 2025 року — це, мабуть, навіть не 20 тисяч 2023-го, це різні за якістю військові.

«І принцип також самої форми залучення людей до війська, вони точно не гарантують високої моральної якості у військах», — сказав депутат, натякаючи на «бусифікацію».

Тому він закликає встановити потрібні чіткі правила мобілізації, збільшити і якість, і кількість мобілізацій.

«Тому що мобілізація потребує, як ми вже побачили, непопулярних рішень, а у нас бояться, на жаль, непопулярних рішень. Намагаються їх на Верховну Раду перекинути, там на ТЦК, які виконують свою роботу і ті 17 завдань, які їм ставлять», — підсумував Костенко.

Джерело

Навігація записів

Мерц поспішає до Брюсселя: боротьба за заморожені активи РФ входить у вирішальну фазу – Politico
Без духовки! Торт без розкачування коржів — ідеальне тісто з кремом зі смаком морозива

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • І оце все? — Ганна Петрівна скривила губи так, ніби їй підсунули не іменинний торт, а шматок господарського мила. Вона обережно, двома пальчиками, підняла край подарункового паперу, наче боялася замазати свої ідеально доглянуті руки. — Знаєш, Любочко, краще б ти взагалі нічого не купувала, ніж так принижувати матір свого чоловіка перед гостями. На кухні, де ще мить тому дзвенів сміх і стукали виделки, раптом стало так тихо, що було чути, як на поверсі вище хтось соває стілець. Мій чоловік, Олег, повільно відклав серветку. Його обличчя, зазвичай м’яке і спокійне, раптом стало схожим на камінь. — Мамо, а ти зараз це мені в очі повтори, — сказав він тихим, але таким виразним голосом, що в мене по спині пробігли мурашки. — Тільки повільно. Щоб я кожне слово розібрав. Гості за столом завмерли. Дядько Степан, який саме збирався налити собі домашньої наливки, так і застиг з карафою в руці. Тітка Марія перестала жувати свій улюблений салат і втупилася в тарілку
  • Григорій зачинив вхідні двері, поставив пакет із покупками на підлогу і почав роззуватися. Потім зняв шапку та пальто, повісив їх на гачок і знову взяв пакет у руки. Цілеспрямовано прошурхотів поліетиленом.
  • Олена не знала, що відповісти. Колись вони з Машею були, як рідні сестри. Разом росли, секретами ділилися. А потім Марія вийшла заміж за бізнесмена, переїхала до столиці, – і стала чужою. – До сестри заїхали… думала, погодує хоч. А вона… Ми з п’ятої ранку не їли до пуття.
  • Мамо! Кажи прямо, — запідозрив син щось недобре на дачі. — Що сталося? Знову дах потік чи Софія вирішила на курси поезії записатися? — Ми з батьком переписати дачу на твою сестру Софійку. Повністю. Їй це житло зараз потрібніше, бо вона ніяк не може влаштувати своє особисте життя через нестабільність. А ти — ти сильний, ти собі ще заробиш. Слова матері впали у тишу вечора, наче важке каміння у воду. Дмитро відчув, як у скронях почало пульсувати. — Переписати? — Дмитро перепитав тихо, наче не вірячи власним вухам. — Тобто мої п’ять років роботи, мої гроші, вкладені у цей будинок — це просто «благодійність» на користь Софії? Мамо, тату, ви серйозно? Ви хочете віддати цей дім людині, яка навіть не знає, де тут вмикається рубильник? З боку городу повільно підійшов Василь Іванович, батько. Він виглядав ще більш згорбленим, ніж зазвичай. У руках він тримав стару сапку. Він уникав дивитися синові в очі. — Дмитре, ну не кип’ятись, — прохрипів батько, витираючи чоло рукавом. — Мати правду каже. Тобі легше в житті ведеться. Ти завжди знайдеш копійку. А сестра пропаде. Останній її кавалер вигнав її з квартири. Куди їй іти? До нас у двокімнатну? Ми ж там одне в одного на головах сидітимемо
  • І в цей момент заговорив Микола, який досі мовчав
  • Хлопчики потоваришували. Дмитро, спостерігаючи за ними, відчував, як усередині все стискається. Вони були як відображення в кривих дзеркалах: один — яскравий і живий, інший — його бліда, тендітна тінь. Розговорившись із Ганною, він обережно спробував з’ясувати щось про Костика. «У якому пологовому будинку, якщо не секрет?» — запитав він.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes