Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Гаcив влаcну квaртиру: іcторія рятувальника з Києва, чий дiм знuщuв росiйський дрoн

Гаcив влаcну квaртиру: іcторія рятувальника з Києва, чий дiм знuщuв росiйський дрoн

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Гаcив влаcну квaртиру: іcторія рятувальника з Києва, чий дiм знuщuв росiйський дрoн

Цієї ночі РФ знищила квартиру київського рятувальника Сергія Власенка. Він був на чергуванні і приїхав на виклик гасити пожежу у власному домі.

Київський рятувальник Сергій Власенко був на чергуванні, коли російський безпілотник влучив у його будинок. Він прибув на виклик разом із колегами і побачив, що горить його власна квартира.

Про цю історію розповів міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

35-річний Сергій Власенко працює начальником караулу. Зі своїх 35 років 15 він віддав службі, гасив сотні пожеж і рятував людей.

Цієї ночі, коли Росія атакувала Київ, він був на чергуванні. Саме в цей час російський безпілотник влетів у будинок, де він проживав із сімʼєю.

Вдома перебували мама Сергія, його дружина з 5-річним сином і 8-місячною донечкою. На щастя, вони встигли відреагувати на сигнал повітряної тривоги — і це врятувало їм життя.

Коли підрозділ рятувальників прибув на місце удару, Сергій побачив, що горить його власна квартира.

«Квартира, у якій ще вчора вирувало життя, вигоріла вщент», — написав Клименко.

Рятувальник Сергій Власенко / © Ігор Клименко
Рятувальник Сергій Власенко / © Ігор Клименко

Як повідомив міністр, рятувальник не зупинився і продовжив роботу. Він гасив полумʼя, яке охопило його дім, та розбирав понівечені конструкції, щоб дістатися до кімнати своїх дітей.

«Це важке випробування. Але він його витримав так само, як і кожне „бойове“ чергування: професійно та чітко», — зазначив очільник МВС.

Сергій і його родина втратили все своє житло. Клименко повідомив, що їх не залишили самих.

«Вони вже отримали ключі від службового помешкання. Це — відповідальність системи перед тими, хто щодня рятує інших», — підкреслив він.

Такі історії, за словами міністра, нагадують, що рятувальники — це люди, у яких є діти, батьки та оселі, і вони однаково першими йдуть допомагати іншим, навіть коли їхній власний дім стає жертвою війни.

Джерело

Навігація записів

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР
Скiльки укpаїнців підтpимyють відcтавку Єpмaка. Резyльтати опитyвання. Деталі…

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes