Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • На Рiвнeнщині aвто не рoзминулося з вoлонтерською кoлоною: чоловік загuнув на міcці, жінка в рeанімації. Фото

На Рiвнeнщині aвто не рoзминулося з вoлонтерською кoлоною: чоловік загuнув на міcці, жінка в рeанімації. Фото

Viktor
3 Жовтня, 20253 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до На Рiвнeнщині aвто не рoзминулося з вoлонтерською кoлоною: чоловік загuнув на міcці, жінка в рeанімації. Фото

На трасі Київ – Чоп поблизу села Тараканів на Дубенщині 2 жовтня сталася смертельна аварія. Авто зіткнулося з волонтерською колоною.

Внаслідок аварії чоловік загинув, жінка у реанімації. Про це повідомили у поліції Рівненської області.

За попередніми даними слідства, 76-річний житель села Соснівка, керуючи автомобілем ВАЗ, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з Ford Ranger під керуванням 33-річного мешканця Тернопільської області, який рухався у складі волонтерської колони.

Від отриманих травм водій ВАЗ загинув на місці. Його 73-річну дружину, яка перебувала в автомобілі, із політравмою госпіталізували до реанімації.

За фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України.

На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото
На Рівненщині авто не розминулося з волонтерською колоною: чоловік загинув на місці, жінка в реанімації. Фото

Навігація записів

Зaxiд puдaє вiд пoчyтoгo OБМIH: Buявляєтьcя, цeй зaxucнuк…
Пyтін погрoжує вдaрити по укрaїнських АЕС: вже готове “випрaвдaння”

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба ж закохана молодість слухає мудру старість?
  • – Кохала. І ненавиджу себе за це, – я жбурнула йому в обличчя його дурні модні сорочки. – Забирайся геть! І не смій повертатися! Цього разу я не плакала, коли зачиняла за ним двері. Усередині була тільки порожнеча. І дивне, зле полегшення – ніби прокинулася від довгого, кошмарного сну.
  • – Мамо, ти не хвилюйся, все буде добре. Ти ж знаєш, який я чіпкий до життя. Тільки Сергію нічого не кажи. Добре? Поїхали. Дала волю і сльозам, і серцю. Думала і благала Господа тільки про одне, щоб залишився живим єдиний синочок і зміг ходити.
  • — Ми купили дачу без вашої грошової допомоги. І далі розберемося самі! — сказала невістка.
  • Ніколи. Не треба нам його брудних грошей. Я вже казав: ми впораємося самі. Я не буду просити милостині в того багатія. — Він твій брат, Сергію! — вигукнула Марина, і її голос затремтів. — Ти хоч розумієш, що через твою впертість ми втрачаємо час? Сергій встав, стільчик з гуркотом відлетів назад. — Він мені не брат. Він вискочка. Поїхав у свою столицю, забув про матір, а тепер приїде сюди на дорогому авто і буде вчити мене жити? Не дочекається. Він вийшов, гупнувши дверима так, що задзвеніли шибки. Марина опустилася на стілець і закрила обличчя руками. З кутка вітальні за цим спостерігала Настя. Вона все чула. Вона знала, що вона — причина цих сварок. Дівчинці було страшно, що через неї тато і мама більше не посміхаються одне одному
  • Мій чоловік сміявся, коли я говорила, що в садочку є дитина, схожа на нашу Лілю, як дві краплі води. А потім я сама почула, як та дівчинка вибігла до нього з криком: «Тату!» –
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes