Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Укрaїна буде захищaтись”: Зеленський відповів Путіну й закликав світ визначатись. Відео

“Укрaїна буде захищaтись”: Зеленський відповів Путіну й закликав світ визначатись. Відео

Viktor
21 Червня, 202521 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Укрaїна буде захищaтись”: Зеленський відповів Путіну й закликав світ визначатись. Відео

Кремлівський диктатор Володимир Путін 20 червня “влаштував бенефіс” для всіх, зокрема і США, й абсолютно відверто заявив, що хоче захопити всю Україну. Наша країна буде захищатись, а “кожному у світі треба визначатись”.

Про це заявив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні в суботу, 21 червня. Відео опублікував YouTube-канал ОП.

Як зазначив глава держави, Путін “хоче всю Україну – і хоче не чотири роки, не з 2014 року, а давно”. Адже він сформований російським імперіалізмом.

Невідомо, чи це бравада диктатора, чи його божевілля. Пояснювати можна як завгодно. “Але коли вбивця каже, що хоче вбити, ми сприймаємо це відповідно і будемо реагувати разом із партнерами. Сподіваюся, з усіма партнерами”, – заявив Зеленський.

“І коли він говорить про Україну й щось там ще про ноги російських солдатів, він говорить також про Білорусь, про країни Балтії, про Молдову, і про Кавказ, і про такі країни, як Казахстан, і про всі місця на землі, куди можуть дістатись російські вбивці. Влада Путіна закінчується там, де закінчуються можливості російських вбивць“, – попередив президент.

Він підкреслив: Україна буде шукати дрони “на кожну ногу російського окупанта”.

“Звісно, Україна буде захищатись… І кожному у світі треба визначатись. Ми зі свого боку в Україні ухвалили ряд нових рішень, враховуючи відвертість російських вбивць, які заявляють, що не збираються зупинятись”, – продовжив він.

По-перше, готуються нові міжнародні заходи “заради дійсно відчутних міжнародних санкцій” проти РФ.

По-друге, Київ активізує внутрішню санкційну роботу, щоб кожен, хто досі допомагає Москві, будь-яким чином із нею співпрацює або зберігає бізнеси на окупованій території, відчув, що це абсолютно злочинна діяльність.

По-третє, держава направить більше ресурсів у наші дрони всіх типів, “від дипстрайків до конкретного захисту від російських ніг на фронті”.

По-четверте, відбудуться деякі кадрові зміни, зокрема в українському дипломатичному корпусі, а також в управлінні інституціями, щоб збільшити потенціал як у відносинах із партнерами, так і у внутрішній стійкості.

“Що стосується дипломатичного корпусу, то за місяць – в тому числі у форматі наради з усіма українськими послами – зробимо висновки щодо цієї трансформації.

Зараз місяць особливих заходів заради нового тиску на Росію – на окупанта, – щоб ускладнити їм ситуацію, а отже, щоб спростити нам шлях до миру”, – сказав президент.

Він додав, що в суботу повідомив очільнику Служби безпеки України Василеві Малюку деякі доручення, проте деталі не можуть бути публічними.

Окремо будуть і рішення РНБО, вони вже готуються.

“І фактично в щоденному режимі будемо інформувати про те, що роблять українські дипломати заради досягнення наших українських цілей”, – підсумував Зеленський.

Він подякував усім, хто допомагає нашому захисту, допомагає воїнам і цивільним, хто застосовує дійсно сильні санкції і блокує схеми торгівлі із РФ.

“Ми вдячні всім, хто намагається просувати дипломатію. Але саме Росія відкидає мирні пропозиції. Причому всі мирні пропозиції: і американські, і, до речі, китайські, і європейські, і бразильські, і країн Африки, Індії. Хто б не казав, що війну треба зупиняти, Путін не слухає. Саме Путін каже відкрито на весь світ, яким містам він погрожує і який народ начебто не існує”, – звернув увагу Зеленський.

Він висловив надію, що президент США Дональд Трамп почує це. “І побачить, як Путін намагається зараз продовжити існування навіть іранського режиму, щоб у такий спосіб продовжити час своєму власному божевіллю і вбивству тисяч людей”, – сказав Зеленський.

Джерело

Навігація записів

Лукaшенко пiшов на поcтупки США на тлі зуcтрічі з Келлогом. Дuктaтор уxвалив неcподіване рiшення…
У Сyмах внаслідок влучання російського безпілотника пошкоджені пoкрівля та близько 20 вiкон у багатоповерхівці

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes