![](http://www.fayno.net.ua/wp-content/uploads/2021/04/mycollages-1-10.jpg)
Імовірність відставки глави МОЗ Максима Степанова – збільшується. АЛЕ відправляти його «в бан» зараз, за нашою оцінкою, таки не будуть. Після закінчення поточної хвилі “корони” – можливо.
Про це пише тг-канал “Клименко-Тайм”.
Як повідомляє глава комітету охорони здоров’я ВРУ, депутат- “слуга”, Михайло Радуцький, вже зібрано 120 зі 150 підписів під проектом постанови про відставку чиновника:
“Постанова, в якій готували звернення до уряду з приводу відсторонення міністра, є ще з листопада (2020 року, ред). І там не тільки опозиційні фракції, а фактично всі фракції підписали. І я теж підписував, ще в листопаді. Наскільки говорили колеги , там близько 120-ти підписів, а потрібно 150 “
![](https://korupciya.com/wp-content/uploads/2021/04/6-4.jpg)
За два тижні додалося 30 бажаючих відправити чиновника у відставку. І очевидно, що почнуться “голодні ігри” за цю посаду. Крім Сорос-Супрун, яких НЕ МОЖНА допустити до міністерства, свої види є у Радуцького. Він також хоче поставити свою людину. Як то кажуть, “з двох зол”.
За Степанова скажемо коротко, з урахуванням всіх проблем в МОЗ за час його роботи – скучати не будемо. І треба ще розібратися зі “спадщиною” і провести ретельну ревізію роботи відомства.
Про “парадокс Степанова” нещодавно писав на своїй сторінці політолог Володимир Фесенко.
15 квітня з’явились дані опитування соціологічної групи «Рейтинг» щодо оцінки ситуації в медичній сфері України. Оцінки достатньо критичні, і зрозуміло чому. Розпал епідемії, медична система на межі своїх можливостей, приводів для критики більш ніж достатньо.
![](https://korupciya.com/wp-content/uploads/2021/04/7-1.jpg)
Проте, на цьому фоні рейтинги довіри до міністра Степанова виглядають достатньо пристойно (як для наших політиків). А в порівнянні з попередниками на цій посаді (З.Скалецька, І.Ємець, особливо з У.Супрун) його сприймають навіть краще. Парадокс саме в цьому. З одного боку шалена критика з боку політиків, журналістів, різноманітних експертів, заклики до відставки діючого міністра охорони здоров’я. З іншого боку, пересічні українці ставляться до міністра Степанова не більш критично, ніж до інших урядовців. Він не став уособленням кризових явищ і конфліктів у медичній сфері, як це сталося з Уляною Супрун, яку просто демонізували (і це, за даними соціологів, вплинуло на громадську думку).
Як виявляється, Максим Степанов не такий токсичний, як багатьом здавалося. Чому так сталося? – це треба досліджувати окремо (якщо у когось є таке бажання). Я ж можу висловлювати лише припущення. У міністра Степанова не має великого позитивного іміджу, але він і не дратує, не викликає сильних негативних емоцій. Це суто психологічний феномен. Також цей феномен проявляється і в тому, що близько третини респондентів не знає міністра охорони здоров’я.
Як правило, не знають державних керівників люди, які не цікавляться політикою, вони не фіксують в пам’яті можновладців (крім президентів), якщо тільки хтось з цих можновладців не чіпає їх дуже сильно (як правило негативно). Друга причина, Степанова, скоріше за все, сприймають не як політика, а як технократа, який намагається виконувати свою роботу, а не займається політикою. Ставлення до політиків завжди більш критичне, а технократів сприймають як управлінську функцію. От такі гіпотези-пояснення щодо парадоксу міністра Степанова.