Сьогодні мене по-особливому пройняло гордістю за Україну. Які ж все-таки наші люди сміливі і принципові!

Як все було…

Київ. 25 маршрутка. На вулиці лише 8 ранку, тому їхати можна було вільно. 

Я навіть зайняв сидяче місце біля віконечка. На світлофорі автобус зупинився, чекаємо на зелене світло. 

В той час дорогу перебігали дві маленькі школярки з величезними портфелями на плечах, на яких були зав’язані довгі синьо-жовті стрічки. Вони гарно розвівалися на вітрі і заворожували всіх перехожих. 

Водію так сподобалися патріотичні дівчатка, що він вирішив їм посигналити з жовтенької маршрутки і крикнув з відкритого вікна: “Слава Україні!” 

Малеча радісно защебетала: “Героям слава!”

Всім пасажирам аж настрій піднявся, але були й кадри, яких така ранкова пригода обурила. 

Жінка з чоловіком, які сиділи позаду, почали викрикувати: “Какая в Киеве Украина? Здесь всегда россия была и будет!”

Добре, що водій це добре почув. Різко зупинив маршрутку і суворо сказав: 

– Манелі в руки і на вихід! Так, так, шановні, я до вас звертаюся. 

– Вы не имеете права!

– Поки ви не вийдете, я з місця не зрушу. 

З криками, погрозами і нецензурною лексикою вони таки вийшли з салону. 

Всі гучними оплесками похвалили водія за його вчинок і поїхали щасливо далі вуличками рідної української столиці!

Чи правильно вчинив водій?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.