Днями зіткнувся з методологічною проблемою. Вже кілька людей радили подумати над книжкою “Сьомий” – про нового Президента.

Здавалося б, хто зараз читає книжки? Хоча… За моїми спостереженнями, чимало моїх знайомих і надалі читають книжки.

Причому – українською, купуючи їх у численних книгарнях. До речі, і говорять все більше українською.

Так от, Кучма був президентом два терміни поспіль, зразу після Леоніда Кравчука, тому він однозначно – другий. Янукович – четвертий на три чверті.

Зеленський – напівШостий, і це зрозуміло після року його перебування при владі все більшій кількості людей. Багато з них минулого року були його виборцями.

Не менш цікавий нюанс – соціологи дають підстави припускати, що новим президентом може стати Петро Порошенко. Так, він зараз не є лідером президентського рейтингу, проте постійно тримається в трійці лідерів.

Скорочує відстань від Володимира Зеленського. Хоча, якщо відверто, Зеленський скорочує її сам набагато швидше – непрофесіоналізмом та прагненням зазирнути в очі Путіну, свавіллям “слуг” та відсутністю стратегічного бачення розвитку України.

У демократії, як ми з’ясували минулого року, є своя ціна. Але важко було уявити, що ми практично щотижня відчуватимемо тривогу за суверенітет держави, будемо спостерігати за заграванням з реваншистами та здачею національних інтересів.

Рейтинг Зеленського вже сьогодні від’ємний, і тенденція його падіння триває. Тому суспільство було змушене окреслити для Зеленського червоні лінії, зробивши це максимально чітко.

Порошенка, до речі, так активно критикували минулого року, що навіть упустили з виду його готовність діяти в іншій іпостасі. П’ятий президент став парламентарієм, очоливши бойову фракцію “Європейської солідарності”. Продовжив політичну боротьбу замість виходу на пенсію чи зосередження на бізнесі, і вже цим увійшов до політичної історії України.

Проте не лише цим. Саме за президентства Порошенка в Україні було відновлено Збройні Сили, наша держава отримала безвіз з ЄС, а протидія Путіну набула системного характеру. До речі, і економіка зростала 14 кварталів поспіль, зумівши зберегти інерцію навіть після “свята неслухняності”, яким стали президентські та парламентські вибори 2019 року.

Петро Порошенко довів країні та світу наявність бійцівських якостей характеру та стратегічного бачення розвитку держави. Ні, він не святий, і припускався помилок, проте за гамбурзьким рахунком у нього позитивний баланс.

Отже, як назвати книжку про Порошенка? П’ятий елемент (так називається розділ про нього у “Шостому”). Чи все ж “Сьомий апостол Незалежності”?

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

За матеріалами сайту Обозреватель