Чоловік Наталії Зарицької останній раз виходив на зв’язок із підвалів « азовсталі » 7 травня на 15 хвилин . Під час розмови він дозволив показати своє фото . « Мала , норм . Живий , здоровий . Більш , на жаль , нічого втішного . Пишу вже майже з того світу . Кільце стискається на « азовсталі » , ми відступаємо далі » . Також він попросив допомогти його мамі по можливості , та написав , що ООН і Червоний хрест цікавляться виключно цивільними і про екстракцію , то все казочки . « Ми просто не люди , а сміття , люди другого чи третього сорту для них » . Бійці помирають у підвалах заводу від елементарних поранень , бо немає антибіотиків , пораненим ріжуть кінцівки в темряві без обезболювання .

Наталя й інші дружини та матері захисників Марiуполя роблять все , що можуть , аби врятувати своїх рідних , які все ще живі і все ще тримають оборону . Наталя розповіла Великому Києву , що вона написала сотні листів , затегала сотні можновладців та лідерів думок . Дала понад 15 iнтерв’ю українським та закордонним медіа . – Я писала Президенту Зеленському , Олені Зеленській , Шмигалю . Олексію арестовичу писала ще від початку . Він навіть мої перші повідомлення за березень не читав . Ніхто з них не відреагував .

Єдиний , хто узагалі відповів на мої листи помічник генштабу ЗСУ зі стратегічних комунікацій . Він сказав , що треба вірити … Також я дзвонила Лесі Забуранній , депутатці від Слуг Народу . Вона сказала , це не її напрямок . Спілкувалася також з впливовими людьми , яких не буду називати , передала міркування мого чоловіка про те , як можна врятувати наших . Але ці деталі також не хочу розкривати . І я продовжую , сьогодні написала Ірині Геращенко та Яні Зінкевич . Я готова зустрічатися з аваковим , з ким завгодно . Ось , вам все розповідаю , оприлюднюю наші особисті переписки , бо я пообіцяла чоловіку , що буду говорити з усім світом через журналістів .

А що каже ваш чоловік ? -Він каже , що полону не буде , не буде такого подарунку ворогові . Буде бiй до останньої краплі крові . Чоловік схуд на 20 кілограмів , пожовтів , змінилися очі , та він , як завжди , сильний духом і тілом . Я вірю , що побачу його .

Коли він зник зі зв’язку на два тижні , мені всі говорили , що шансів нема , він загинув . а я вірила , що живий . І він живий ! | інші хлопці живі . У багатьох – важкі поранення . Наші хлопці , вони сталеві , вони вважають , що померти не страшно , страшно жити у двадцять першому столітті , де можливий такий жах .